Одні батьки ставляться до зригування у малюків після годування цілком спокійно, в інших воно викликає сильну тривогу та підозри на страшні захворювання. Насправді рефлекторний викид вмісту шлунка у немовлят в одних випадках може бути нормальним фізіологічним явищем, в інших ознакою патології.
Фізіологічні причини рефлюксу
Організм новонародженого далекий від досконалості — всі його органи та системи ще не розвинені і тільки вчаться виконувати свої функції. Травлення наочно про це свідчить. Шлунково-кишковий тракт у малюків піддається значному навантаженню, регулярно приймаючи та перетравлюючи велику кількість їжі. Крихітний шлунок не завжди здатний утримати в собі отриманий об’єм молока без втрат, особливо якщо разом із ним усередину проникає повітря. Занадто короткий стравохід і слабкий кардіальний сфінктер — м’язовий воротар біля входу в шлунок — не можуть перешкоджати зворотному закиданню харчових мас у порожнину рота.
Зригування у новонароджених після годування — звичайне явище. Йому піддаються понад 80% дітей віком до 4–6 місяців, як ті, що перебувають на грудному вигодовуванні, так і ті, що харчуються сумішами. В одних малюків це буває 1-2 рази на день, в інших після кожного годування. Газоезофагеальний рефлюкс — так називається в медицині зворотний викид невеликої кількості їжі зі шлунка, зазвичай є показником норми у дітей віком до 1 року, якщо не супроводжується порушенням апетиту, хворобливими симптомами, блюванням, не впливає на збільшення у вазі.
Якщо дитина зригує, але не виявляє занепокоєння, не плаче, охоче їсть, нормально спить, у неї відсутні порушення температури тіла, пітливість, причин для побоювань немає.
На те, що малюк цілком здоровий, вказує і вид зригування. У нормі дитячий шлунок видає трохи більше 10 мл їжі — близько 2-х ст. л. У новонароджених викид відбувається через 5-10 хв. після годування, у старших — можливо і через півгодини. Зригування одноразове, не супроводжується невдоволенням — малюк залишається спокійним або веселим, м’язи живота не напружуються.
Фізіологічний рефлюкс у немовлят може бути викликаний будь-якою фізичною активністю після їжі або натисканням на черевну стінку. Ніжний травний тракт надзвичайно чутливий до будь-яких дій. Спровокувати відрижку здатна навіть невдала поза при годівлі.
Ситуації, що збільшують ймовірність зригування:
- Аерофагія — заковтування повітря: при неправильному прикладанні до грудей, занадто великому отворі в соску, при жадібному ссанні, годівлі в стані сильного нервового збудження або істерики.
- Перегодовування, неправильне введення прикорму, порушення режиму: надмірна кількість надто важкої або рідкої їжі.
- Годування сумішшю зі збагаченим складом, що створює труднощі при перетравленні.
- Туге сповивання, що не дає можливості вільно рухати кінцівками та повертатися.
- Укладання відразу після годування на спину або на животик: горизонтальне положення при повному шлунку гарантує сильну відрижку.
- Тискання, перевдягання або активні ігри з нагодованою дитиною: потрібно дати маленькому шлунку час засвоїти отримане харчування.
Запобіжні заходи
Відомий педіатр Євген Комаровський радить дотримуватися кількох правил, щоб звести до мінімуму ознаки, що турбують батьків:
- Після годування грудним молоком або сумішшю не відразу укладати, а протягом кількох хвилин утримувати малюка у вертикальному положенні, але не трясти — це дозволить вийти назовні повітрю, що потрапило до шлунка.
- Мамам, що годують, потрібно стежити за власним харчуванням, щоб грудне молоко не викликало підвищеного газоутворення у дитини: не їсти сирих фруктів і овочів, прянощів, консервів.
- Давати малюкові груди або пляшечку не за жорстко встановленим графіком, а до того, як він сильно зголодніє.
- Не потрібно догодовувати дитину після зригування — втрачений обсяг їжі зазвичай незначний, а додаткова їжа може спровокувати ще один рефлюкс.
- Малюкам-штучникам для профілактики можна придбати пляшечку з клапаном, що блокує попадання повітря в шлунок, спеціальні суміші «антирефлюкс», попередньо обговоривши це з лікарем.
Новонароджених та старших немовлят не слід годувати в горизонтальній позі. Щоб не спровокувати небажаний викид, даючи сосок або пляшечку, потрібно піднімати тільце дитини на рівень 30-40 °.
Перебування у грудях приносить немовляті задоволення, і, прагнучи його продовжити, немовля висмоктує молока набагато більше, ніж йому потрібно, і часто зригує. Мамам, чиї діти схильні виливати їжу назад, потрібно м’яко відволікати їх у міру насичення, не даючи висіти на грудях годинами.
Ознака розвитку патології
При рясному і частому викидання вмісту, відрижці фонтаном і в ситуації, коли процес більше нагадує блювоту, необхідно терміново обстежити дитину. Звернутися до лікаря потрібно і тоді, коли різкий викид їжі стався одноразово.
Про можливе порушення здоров’я сигналізують коліки, занепокоєння, болючі гримаси, плач дитини, які супроводжують рефлюкс. Насторожити має зміна зовнішнього вигляду та запаху харчових мас: наявність слизу, гною. Виражений жовтий колір говорить про скупчення жовчі, неприємний гнильний або занадто кислий запах — про порушення стану ШКТ.
Відмінність блювоти від простої відрижки: блювотні напади зазвичай багаторазові, вміст шлунка викидається рясно, маси можуть бути не повністю перетравленими — мати сформовані включення. Діафрагма при блюванні рефлекторно скорочується, станом часто супроводжують підвищення температури, пронос.
Причини патологічного рефлюксу або блювання:
- Дисбактеріоз. Порушення кишкової мікрофлори проявляється не тільки викидами їжі, а й розладами випорожнень, газоутворенням, метеоризмом, кал стає надміру рідким і частим або ущільнюється: малюк довго і безрезультатно тужиться.
- Інфекційні захворювання, додаткові симптоми при яких є обов’язковими: потовиділення, млявість, лихоманка, діарея, інфекції можуть вражати кишечник, печінку та інші внутрішні органи.
- Недолік лактази в організмі — ферменту, необхідного для розщеплення молочних вуглеводів, вихід у такій ситуації — призначення низьколактозної суміші або додаткового прийому ферментів.
- Порушення розвитку органів травлення. Звуження або скорочення м’язів проходу зі шлунка в дванадцятипалу кишку — пілоростеноз, пілороспазм. Розширення кардіального сфінктера, що регулює роботу стравоходу. Безпосередньою причиною може бути вроджена вада або незрілість іннервації. Рясні відрижки фонтаном або блювання в цих випадках виникають досить часто. Встановлює патологію дитячий хірург.
- Захворювання центральної нервової системи. На розвиток перинатальної енцефалопатії впливає тяжкий перебіг вагітності, тривала гіпоксія плода, пологові травми. В результаті постійне відрижка у дитини може бути ознакою порушення кровопостачання головного мозку, комплексу функціональних порушень ЦНС. Можливі супутні симптоми — тремор, судомні посмикування, порушення сну. Для встановлення діагнозу потрібно пройти обстеження у невролога.
Приводом для тривоги батьків має стати газоезофагеальний рефлюкс, який з’явився або значно посилився у віці понад півроку.
При патологічних посилених відригування їжі малюк не має можливості нормально розвиватися, погано набирає вагу. У новонароджених і немовлят рясна багаторазова блювота небезпечна виникненням зневоднення.
Поряд із застосуванням лікарських засобів, призначених лікарем для корекції стану, не слід забувати про особливе ставлення до догляду за дитиною, схильною до рефлюксу та блювання.
Дітей, чий блювотний центр легко збуджується, рекомендується годувати часто, але потроху щоб шлункові стінки не розтягувалися і не виникало ніякого фізичного дискомфорту. При частих прикладаннях до грудей не встигає сформуватися сильне почуття голоду, малюк їсть спокійніше і не скупиться.
Щоб малюк випадково не захлинувся харчовими масами, укладати в ліжко його необхідно на бік. При цьому слід стежити, щоб голова та хребет перебували на одній лінії.
